Seni eshkimge bermeimin
Тебя никому не отдам
Мен сені сүюден жалықпаймын.
Я не устану любить тебя,
Қанатсыз ақ қасында қалықтаймын.
Без крыльев в белой пустыне кружусь.
Сен қасымда болғанда жұмақтаймын.
С тобою рядом — как в раю я,
Сен болмасаң аяулым тамұқтаймын.
Без тебя — ад, и я в нём томлюсь.
Мен сені сағынудан азап шегем.
Тоской по тебе измучен до слёз,
Азап шегем…Бұл азап ғажап неге?!
За что мне эта мука, вопрос?..
Кеудемдегі жалынмен салыстырсаң
Огонь в груди — если сравнить с ним,
Аяз болып көрінер тозақ деген.
Адский мороз покажется розыгрышем.
Сені ешкімге бермеймін, сұрамасын.
Тебя никому не отдам, не проси,
Сұрамасын жанымның мұнарасын.
Не трогай башню души моей.
Сені маған Тәңірдің өзі берген
Тебя мне сам Тенгри дал в судьбе,
Пейіште періштелер жылағасын.
Чтоб ангелы плакали в небесной мгле.
Мен сені көкте күннен қызғанамын.
Тебе завидую даже луне,
Сезіле ме жүректің мұздағаны?!
Поймёшь ли, что сердце сковало в льде?
Мына опасыз дүниеде күнәсі жоқ
В этом жестоком мире греха нет,
Тәңірдің сүйіктісі біз ғанамыз.
Лишь мы — любимцы Всевышних свет.
Құлағыма еш сөзі іле алмаймын
В ушах моих — ни единого слова,
Себебі мен сезімсіз жүре алмаймын
Без чувств жить не могу я снова.
Өзгелерсіз күн кешсем өкінбеймін, ал
Без других дней не жаль прожитых,
Өзіңсіз өмірді сүр алмаймын.
Но без тебя жизнь — как пытка.
Сені ешкімге бермеймін, сұрамасын.
Тебя никому не отдам, не проси,
Сұрамасын жанымның мұнарасын.
Не трогай башню души моей.
Сені маған Тәңірдің өзі берген
Тебя мне сам Тенгри дал в судьбе,
Пейіште періштелер жылағасын.
Чтоб ангелы плакали в небесной мгле.
Мен сені көкте күннен қызғанамын.
Тебе завидую даже луне,
Сезіле ме жүректің мұздағаны?!
Поймёшь ли, что сердце сковало в льде?
Мына опасыз дүниеде күнәсі жоқ
В этом жестоком мире греха нет,
Тәңірдің сүйіктісі біз ғанамыз.
Лишь мы — любимцы Всевышних свет.